Мертві не простять, живі не забудуть
О, як же ти не вмерла , Україно,
Бо скільки ж то зловітницька мета
Звела людей... Саме під такою назвою учні 11 класу провели усний журнал, присвячений пам'яті тих, хто загинув від голодомору 1932 - 1933 років.
Пам'ять - нескінчена книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни...
Трагічна пам'ять про голодомор - то як чорний, незглибимий колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати, бо ж побачимо себе далеко не такими, якими б хотіли побачити. Але мусимо подивитися у цей колодязь чесно, аби очистити власні душі і покаятись, аби не повторилося найстрашніше за всю історію України насильницьке винищення людей...
Коментарi